Дело было так. Как-то раз я зашел в подворотню, известную своими подозрительными кругами, чтобы найти закладки на свои небольшие удовольствия. Особо ничего интересного я не нашел, но тут мне на глаза попалась одна странная штука. "Анаша", прописанная на ней. Я не смог пройти мимо такого драгоценного находки. Ведь все знают, что анаша - это как адский байт для меня.
Я решил немедленно занюхать эту "анашу", чтобы оценить ее настоящее качество. Пока я вдыхал ее носом, меня охватил неподдельный эйфорический кайф. Я почувствовал себя так, будто летал на крыльях галлюцинаций. Понимаете, друзья, для меня анаша - это как магическая пилюля, которая открывает двери в другие измерения.
Но вернемся к моей незавершенной миссии. Я, находясь в полном эйфорическом состоянии, решил отправиться в супермаркет, чтобы нанюхаться там как следует и провести ночь в окружении "пельменей" и "помидоров". Помимо кодеина, я решил попробовать еще несколько "приятных" веществ, включая фенамин, меф и, конечно же, мою любимую муку.
Подойдя к кассе, я набросил на себя фальшивую улыбку и активно размахивал своей корзинкой, чтобы закупиться "продуктами" на всю ночь. Я попытался максимально быть незаметным, но сторож на входе уже начал меня байтить.
"Эй, парень, а что у тебя в сумке?" - спросил он, показывая на мою сумку с наглостью, которая мне не понравилась.
Я вспомнил, что мне нужно было сделать нечто гениальное, чтобы отвлечь его внимание. И тут я понял, что нашел идеальный выход. Я начал делать вид, будто искал потерянные деньги на полу и извинялся перед людьми, которых я случайно толкал своей корзинкой. Мне удалось отвлечь сторожа, и я побежал скорее к тихому уголку магазина, чтобы продолжить свое наркотическое путешествие.
Ближе к полуночи, когда магазин уже опустел, я отыскал одну укромную комнату внутри супермаркета и начал наслаждаться своими "покупками". Я тихонько насыпал муку на стол и начал упаковывать ее в тонкие белые линии. Я занюхал их со всей моей глоткой, будто это была последняя пища на Земле.
С каждым вдохом кайфа я чувствовал, как тяжесть мира остается позади, а я взлетаю все выше и выше. Белую пыль трудно было отличить от снега, а я отдавался галлюцинациям, словно летал по облакам. Мне казалось, что я становлюсь непобедимым героем, что ни одна преграда не стоит на моем пути.
Вскоре мой подъем на пик наркотического рая прекратился. Я осознал, что пора уходить, ведь рано или поздно меня откроют. Я высосал весь адреналин из своего "путешествия" и аккуратно собрал остатки моих закладок.
Под прикрытием ночи я отправился к выходу, избегая сторожей и камер наблюдения. Я был уставшим, но счастливым. Вернувшись в свою нору, я лег спать, чтобы продолжить свои приключения на следующий день. Но пока я наслаждаюсь моментом, живу в настоящем и забываю о проблемах. Жизнь наркомана нелегка, но в то же время полна неповторимых приключений. Найдите свою страсть, обратите внимание на окружающий мир и наслаждайтесь каждым мгновением. Вы сами контролируете свою судьбу.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Фидбэк
Курилка